Повна новина
Каталог файлів
Розмір файлу: 39.0Kb Кількість завантажень: 52
Як обходитись без свободи слова. Iнструктаж блогеру-початкiвцю
30/Тра/2010, 22:05
Додано в: 
Розмір файлу: 39.0Kb Кількість завантажень: 52В умовах наступу на свободу слова та тиску на незалежні ЗМІ, зростає роль соціальних мереж та блогів. Власне в Росії (до якої ми з кожним днем наближаємось просто з загрозливою швидкістю…) це чи не єдине джерело об‘єктивної інформації для одних, і єдина можливість бути почутим для інших.
Багато подій і в Росії і в Україні влада намагається приховати. Вона розуміє, що подія, вважай, не відбулась, якщо її не було висвітлено в ЗМІ. Контролювати обмежене коло великих ЗМІ, які мають можливість утримувати сітку власних кореспондентів, не так важко. Навіть якщо не тиснути на журналіста, завжди можна домовитись із власником, для якого це бізнес, а в бізнесі все має свою ціну.
Саме тому достатньо «попросити», і з усіх телекамер зникне плівка із записом падіння вінка на Януковича, чи побиття шахтарів Кузбасу. Але те, що не допустили на екрани та шпальти газет вмить розійшлося Інтернетом. Це єдине, що досі не задавили в Росії (хоча й є такі спроби). І, безумовно, це те, на що ми маємо спиратися в Україні.
Наразі існує багато різних соціальних мереж та блогів. Вони вже конкурують за впливовістю з традиційними ЗМІ, і вже досить часто саме вони являються джерелом інформації для останніх. Іноді саме блоги проривають інформаційну блокаду навколо тих чи інших подій, змушуючи навіть найбільш заангажовані телеканали якось реагувати.
В боротьбі за інформаційний простір централізованим арміям влади ми можемо протистояти мережею блогів. Як кожний партизан – сам собі і генерал, і тилова служба - так і кожен патріот має бути сам собі прес-службою.
Не ватро забувати, що саме в ході Помаранчевої революції з‘явились повноцінні електронні ЗМІ.
Кілька слів про розкрутку
Створюючи свій інформаційний ресурс варто відкинути комплекси початківців «я це пишу для себе». Якщо ви хочете поговорити з самим собою, то не варто взагалі було вмикати комп‘ютер. Божевільний розмовляє сам із собою – натомість революціонер – говорить ті самі слова, але з броньованого автомобіля перед великим натовпом. Від того, наскільки буде розкрученим ваш ресурс залежить скільки людей вас почують, і наскільки сильно вплинуть на суспільство ваші слова.
В успіху ресурсу є дві складові: власне наповнення (контент) та ряд технічних заходів (розкрутка). Неможна нехтувати останнім. Особливо коли ви щойно зареєстрували свій блог (те саме для сайту). Про нього просто ніхто не дізнається, а отже й не оцінить контент.
ЖЖ (він же Живий Журнал, він же Live Journal)
Один з найбільш зручних ресурсів. По суті – це поєднання індивідуального сайту із форумом. Після швидкої реєстрації і вибору дизайну ви отримуєте свій сайт із субдоменним ім‘ям.
Під час реєстрації не варто вказувати свою домашню адресу та повне ім‘я. Ви ж розумієте… Та й у повідомленнях «фільтруйте базар» - буває, що силовики вираховують місцезнаходження саме за повідомленнями в блогах.
У вас запитають ключові слова. Вони розкривають ваші зацікавлення, тему вашого ресурсу. Їх має бути якнайбільше. Можна дублювати різними мовами. Саме за ними вас знайдуть однодумці. Зайшовши у вкладку «User Info» власного чи чужого журналу ви побачите ці слова. Якщо натиснути на будь-яке з них, відкриється список людей, що мають те саме зацікавлення. Цих людей варто додати до друзів (для цього треба натиснути на відповідне посилання в верхній частині, «шапці» сторінки). Звісно, для цього спершу треба ввійти в систему, авторизуватись, ввести логін та пароль.
Звісно найкраща дружба – взаємна. Кожен сам обирає політику «взаємофрендінгу». Частина додає у друзі всіх, хто їх додав. Частина перше дивиться на зміст. Хтось – лише за особистим зверненням чи лише своїх знайомих. Так само і вас скоро почнуть додавати в друзі. В меню «UserInfo» (вашого журналу) – верхній вкладці налаштувань «Друзі» – пункт «Add or Remove» ви побачите список друзів. Тих кого ви додали собі в список, тих, хто додав вас. І тих, з ким ваші стосунки взаємні. Таких має бути якнайбільше.
Для чого все це? Перейшовши на вкладку «друзі» основного меню (не плутати з вкладкою налаштувань) ви побачите т.з. «френдстрічку», «стрічку друзів». Це останні повідомлення ваших друзів, розташовані у часовій послідовності. Так само читатимуть і ваші повідомлення ті, хто додасть вас у список друзів. Кожне повідомлення можна обговорити в коментаріях.
Тобто система не лише дає можливість відкрити власний сайт, але й дає потужні інструменти його розкрутки. Варто приймати участь в обміні посиланнями, що пропонують інші користувачі та в акціях взаємофрендінгу.
Всі ці питання актуальні для щонайменше половини блогерів. Тому вам буде неважко знайти більш детальну інформацію про розкрутку.
Та за технічними аспектами не забувайте головного – змісту. Врешті-решт якщо ресурс нецікавий, його ніхто не буде читати, хоч як його розкручуй.
Серед суттєвих недоліків вказаної системи є те, що її не так давно купили росіяни. Проте поки вони й власних дисидентів ніяк не можуть вирахувати. Тож працювати ще можна.
В Інтернеті працює одне правило: багато середніх ресурсів краще, аніж один потужний. Соціальні мережі це інструмент, можливості якого сповна досі не розкриті. І це саме те, що нам потрібно.
Тож за роботу, браття!
Багато подій і в Росії і в Україні влада намагається приховати. Вона розуміє, що подія, вважай, не відбулась, якщо її не було висвітлено в ЗМІ. Контролювати обмежене коло великих ЗМІ, які мають можливість утримувати сітку власних кореспондентів, не так важко. Навіть якщо не тиснути на журналіста, завжди можна домовитись із власником, для якого це бізнес, а в бізнесі все має свою ціну.
Саме тому достатньо «попросити», і з усіх телекамер зникне плівка із записом падіння вінка на Януковича, чи побиття шахтарів Кузбасу. Але те, що не допустили на екрани та шпальти газет вмить розійшлося Інтернетом. Це єдине, що досі не задавили в Росії (хоча й є такі спроби). І, безумовно, це те, на що ми маємо спиратися в Україні.
Наразі існує багато різних соціальних мереж та блогів. Вони вже конкурують за впливовістю з традиційними ЗМІ, і вже досить часто саме вони являються джерелом інформації для останніх. Іноді саме блоги проривають інформаційну блокаду навколо тих чи інших подій, змушуючи навіть найбільш заангажовані телеканали якось реагувати.
В боротьбі за інформаційний простір централізованим арміям влади ми можемо протистояти мережею блогів. Як кожний партизан – сам собі і генерал, і тилова служба - так і кожен патріот має бути сам собі прес-службою.
Не ватро забувати, що саме в ході Помаранчевої революції з‘явились повноцінні електронні ЗМІ.
Кілька слів про розкрутку
Створюючи свій інформаційний ресурс варто відкинути комплекси початківців «я це пишу для себе». Якщо ви хочете поговорити з самим собою, то не варто взагалі було вмикати комп‘ютер. Божевільний розмовляє сам із собою – натомість революціонер – говорить ті самі слова, але з броньованого автомобіля перед великим натовпом. Від того, наскільки буде розкрученим ваш ресурс залежить скільки людей вас почують, і наскільки сильно вплинуть на суспільство ваші слова.
В успіху ресурсу є дві складові: власне наповнення (контент) та ряд технічних заходів (розкрутка). Неможна нехтувати останнім. Особливо коли ви щойно зареєстрували свій блог (те саме для сайту). Про нього просто ніхто не дізнається, а отже й не оцінить контент.
ЖЖ (він же Живий Журнал, він же Live Journal)
Один з найбільш зручних ресурсів. По суті – це поєднання індивідуального сайту із форумом. Після швидкої реєстрації і вибору дизайну ви отримуєте свій сайт із субдоменним ім‘ям.
Під час реєстрації не варто вказувати свою домашню адресу та повне ім‘я. Ви ж розумієте… Та й у повідомленнях «фільтруйте базар» - буває, що силовики вираховують місцезнаходження саме за повідомленнями в блогах.
У вас запитають ключові слова. Вони розкривають ваші зацікавлення, тему вашого ресурсу. Їх має бути якнайбільше. Можна дублювати різними мовами. Саме за ними вас знайдуть однодумці. Зайшовши у вкладку «User Info» власного чи чужого журналу ви побачите ці слова. Якщо натиснути на будь-яке з них, відкриється список людей, що мають те саме зацікавлення. Цих людей варто додати до друзів (для цього треба натиснути на відповідне посилання в верхній частині, «шапці» сторінки). Звісно, для цього спершу треба ввійти в систему, авторизуватись, ввести логін та пароль.
Звісно найкраща дружба – взаємна. Кожен сам обирає політику «взаємофрендінгу». Частина додає у друзі всіх, хто їх додав. Частина перше дивиться на зміст. Хтось – лише за особистим зверненням чи лише своїх знайомих. Так само і вас скоро почнуть додавати в друзі. В меню «UserInfo» (вашого журналу) – верхній вкладці налаштувань «Друзі» – пункт «Add or Remove» ви побачите список друзів. Тих кого ви додали собі в список, тих, хто додав вас. І тих, з ким ваші стосунки взаємні. Таких має бути якнайбільше.
Для чого все це? Перейшовши на вкладку «друзі» основного меню (не плутати з вкладкою налаштувань) ви побачите т.з. «френдстрічку», «стрічку друзів». Це останні повідомлення ваших друзів, розташовані у часовій послідовності. Так само читатимуть і ваші повідомлення ті, хто додасть вас у список друзів. Кожне повідомлення можна обговорити в коментаріях.
Тобто система не лише дає можливість відкрити власний сайт, але й дає потужні інструменти його розкрутки. Варто приймати участь в обміні посиланнями, що пропонують інші користувачі та в акціях взаємофрендінгу.
Всі ці питання актуальні для щонайменше половини блогерів. Тому вам буде неважко знайти більш детальну інформацію про розкрутку.
Та за технічними аспектами не забувайте головного – змісту. Врешті-решт якщо ресурс нецікавий, його ніхто не буде читати, хоч як його розкручуй.
Серед суттєвих недоліків вказаної системи є те, що її не так давно купили росіяни. Проте поки вони й власних дисидентів ніяк не можуть вирахувати. Тож працювати ще можна.
В Інтернеті працює одне правило: багато середніх ресурсів краще, аніж один потужний. Соціальні мережі це інструмент, можливості якого сповна досі не розкриті. І це саме те, що нам потрібно.
Тож за роботу, браття!
Додати коментар
тел. 78-78-84
м. Суми, вул. Горького, 2
Коментарi вiдсутнi