НАРОДНИЙ РУХ УКРАIНИ
Сумська обласна органiзацiя

Паростки пробудженої Нації

17/Лют/2009, 00:10 Додана в: Публіцистика від Петрович коментарів (0)

29 січня 1918 року за засніженому полі Чернігівщини загинули останні із куреня Героїв...
... 90 років по тому їм зведуть величні монументи. Виголошуватимуть палкі промови. Майорітимуть строкаті прапори політичних партій. Зазвичай так і буває з величними подіями - вони перетворюються на виставу.
Насправді ж 29 січня -це день, коли кожен повинен заглянути собі в душу і відверто відповісти на запитання "А чи готовий я піти у бій, щоб загинути за волю України?"
Тоді, 1918 року, "із мільйона свинопасів" таких знайшлося триста. А скільки їх зараз?
Коли дорослі вояки ганебно розбігались по домівках або з пихою оголошували "нейтралітет", школярі і студенти своїми тілами закрили більшовикам дорогу на Київ. Що покликало їх у крутянський сніг, під кулі і багнети лютого безжального ворога, п'яного бидла, що перлося

з Півночі встановлюватисвій „новий світ" на наших землях? Тим юнакам ніхто не платив, за їхніми спинами не йшли "загранотряди" і військові трибунали. їх вела нестямна любов до рідної землі і віра в те, що вони прийшли в цей світ, щоб присвятити життя Україні.
Вони - перші паростки пробудженої Нації. Тієї Нації, що здригнулась, дізнавшись про їхній подвиг, здригнулась і засоромилась сама себе, бо Нація сиділа по теплих хатах, коли ці молоді лицарі падали в скривавлений сніг. „Життя має всього лише дві форми - горіння і гниття!" -сказав Степан Бандера в вічі Варшавському судові, який прирік його на смерть. Юнаки під Крутами не встигли цього висловити, але вони підписались під цими словами кров'ю.
Крути - це не лише приклад для молоді, але й урок для тих, кому випала честь стати на чолі Української Держави. Що продемонструвала тодішня влада? Замість діл - нарікання, замість пошуку, як будувати свою державу - скигління. Вони намагалися виблагати, вимолити, вишахрувати незалежну Україну у ворога. Свою нездатність до активних дій вони називали розважливістю, свій страх прикривали толерантністю, свою слабкість ховали за красивими гаслами. "Україні немає за що воювати, їй не треба творити своєї армії", - за ці слова В. Винниченка на військовому з'їзді поплатились життям не лише Герої Крут, а й десятки тисяч вояків УПА та тисячі інших, хто боровся за Українську державність до 1991 року.
Чи можливі сьогодні нові Крути? На перший погляд - ні. Та придивімось на сучасний політикум: з одного боку лунають гасла на кшталт "Скасуємо весняний призив!", а з протилежного табору чути істеричне "Не дратуйте Росію!!!" Будьмо уважними! Історія може повторюватися. Нові винниченки такі ж елегантні і толерантні. Вони взірець лібералізму і пацифізму. Поки вони безпечно сидять у теплих кабінетах, нові муравйови набирають сили. Де є винниченки і муравйови - там Крути.
...Скільки нас вийде на цей бій? Кажуть, тепер таких немає... Я вірю - є! Нас тисячі, і попіл Героїв Крут стискає наші груди! Просто боротьба зараз інакша.
Я вірю в нашу Націю і є гордим з того, що належу саме до цієї Нації.
Нації, в якій були Герої Крут!

28 січня 2008 року